January 27th, 2014

Кратенько, о главной теме бложеков

Пітер Блад, бакалавр медицини, запалив люльку і заходився поратися коло вазонів герані, що цвіла на підвіконні його кімнати, яка вікнами виходила на вулицю Уотер Лейн. Він не помічав, що з вікна навпроти за ним з докором стежать чиїсь суворі очі. Пораючись коло герані, Пітер прислухався до гомону людського натовпу там, внизу, у вузькій вуличці, натовпу, що вже вдруге того дня плинув до плацу перед замком, де перед цим капелан герцога Фергюсон виголосив проповідь скоріше бунтарського, аніж божественного змісту.

Цей безладний, збуджений натовп складався переважно з чоловіків із зеленими гілочками на капелюхах, з кумедною зброєю в руках. У декого, щоправда, за плечима погойдувалися мисливські рушниці, виблискували подекуди й мечі, але значна частина повстанців була озброєна лише киями, а більшість тягла за собою величезні списи, зроблені з кіс, страшні на вигляд і незручні в бою. Серед цих імпровізованих військових з містечка Бріджуотер були ткачі, броварі, теслі, ковалі, муляри, каменярі, шевці та представники інших мирних професій. Бріджуотер, як і Тонтон, не вагаючись, послав своїх чоловіків служити незаконнонародженому герцогові Монмуту. Людина, яка за віком і здоров'ям могла носити зброю, а сьогодні залишилася б вдома, вважалася боягузом або католиком.

Проте Пітер Блад, який не тільки був здатний носити зброю, але й майстерно володів нею, аж ніяк не вважався боягузом, а католиком був хіба що тоді, коли це йому було вигідно,- так от цей Пітер Блад порався того теплого липневого вечора коло своїх квітів і палив люльку з таким байдужим виглядом, ніби навколо нічого й не відбувалося. Більше того, він час від часу кидав услід охопленим воєнною гарячкою ентузіастам рядок з Горація, якого здавна дуже любив: «Куди, куди мчите ви, навіжені?» Тепер ви, мабуть, догадуєтесь, чому Блад, у якого текла гаряча, безстрашна кров морських бродяг Сомерсет-шіру, предків його матері, лишався спокійним у той час, коли навколо запалала страшна фанатична пожежа повстання, чому бунтівлива душа його, що в свій час не примирилася з наміром батька зробити з нього вченого, залишалась байдужою у самому розпалі заворушення. Ви вже збагнули, як він розцінював людей, що збиралися під знамена свободи, знамена, гаптовані непорочними дівами Тонтона, вихованками пансіонів міс Блейк і місіс Масгров. Діви, як співається в баладі, порвали свої шовкові спідниці на прапори для армії Монмута. Рядок із Горація, зневажливо кинутий услід тим, хто галасливо біг вулицею, розкриває тодішній настрій Блада. Для нього це були охоплені шалом безумства дурні, що поспішають назустріч власній загибелі.


Как и было сказано.

Почувствуй себя нубом

Давеча набил в домашний стационарник побольше памяти, переустановил систему и поставил Mechwarrior online.
Ещё с бэта-теста был у меня там аккаунт, и гамез обещал быть вполне ок. Решил заценить текущее состояние.
Побегал на триальных мехах, набегал пять или шесть мульёнов, купил на радостях "Катапульту" и загрузил её LRMами. Ну, типа, сейчас нафармлю на арте как следует.
ЩАС.
Думаю, ещё месяцок где-то "часик погамацо на сон грядущий" будет проходить в тренировочной и за чтением мануалов вперемежку с короткими вылазками на "Вороне".
А как у Вас?

Наблюдая околомайданное

Прекрасный открывается вид на рукопожатную публику очевидной национальности, аплодирующую гражданам, кидающим "Коктейли Молотова" в ОМОН из-под портрета Бандеры. Абажурналистика в полный рост.

На фоне этого прекрасно смотрится замечание Крылова о том, что происходящее - результат двадцати с лишним лет развития тамошнего националистического "движа", который не прессовали так, прессуют националистов у нас в России.

Хочется задать вопрос - "А в самом деле, господа абажурнализды, почему украинцам национализм можно, а русским - нельзя? Почему люди, дефилировавшие со всей соответствующей атрибутикой на парадах ветеранов "Галичины", вам симпатичны, а русские националисты, даже такие белые, пушистые и цивильные как тот же Крылов - это бяка-бяка-уберитенемедленно? Почему?"

Но очень быстро понимаешь, что нынче и абажурналисты наши, и националисты сдают экзамены на чёткость приема сигналов, так сказать. Абажурналисты обрабатывают сигнал "нужных националистов можно и поддержать", а националисты - "нужно быть правильным националистом, тогда разрешат и поддержат".
Что такое правильный национализм, майданоадаптируемый в российских условиях, я писал ещё в 2007-м.
Это власовщина и пламенный коллаборацинизм. Теперь к ним обязательно прилагается ещё и неполживая антисовковость.

Ну и да, "Беркут" жалко. Приказа нет - стоят, прикрывшись щитами, выносят обгоревших и потравленных газом. Могли бы весь этот "майдан" разогнать за час максимум и почти без потерь. Но приказа нет. Вон уже начали отлавливать тех, кто поодиночке в форме ходит, и убивать/забивать до полусмерти. А приказа всё нет. Плохо быть на службе у правителя, которому его личные виллы и счета за границей дороже собственной страны. Остаётся только эпизодическая отчаянная жестикуляция в сторону противника, постановочные фото с раздетыми недосамосожженцами и соревнование по меткой стрельбе резиновыми пулями в глаз и в пах протестунам. Потому что приказа нет.